<< Главная страница

Оборона БушI



Категории Михайло Старицький ()Ў ./ 10 Клас ()Ў ../../SCHOOL/10class/

Оригинал 1654 рiк. У подiльському селi бiля замку Буша збирається загiн козакiв, щоб виступити на заклик Хмельницького проти ляхiв, якi знущаються над украïнським людом. Матерi, жiнки, сестри, старi прощаються з рiдними. Похiд благословляють у церквi. Свиридиха, у якоï вiд рук шляхти загинула вся сiм'я, окрiм одного онука, роздає зброю, iншi — ïжу, амунiцiю. Мар'яна, дочка сотника, нудьгує, бо пiшов на вiйну й не повернувся ïï коханий Антось. Колись батько знайшов непритомного хлопчика в лiсi, виходив i виховав його, як рiдного. Дiти росли, як брат iз сестрою, а потiм у ïхнiх серцях спалахнуло кохання. I Раптом почулися крики — троє юнакiв билися з ляхом. Безрукий дiд Шрам ще й вистрелив у нього й поранив. Коли лях упав, Мар'яна i сотник впiзнали Антося. Юнака виходили. Мар'яна була щаслива, але Антось тяжко карався, боявся признатися, що вiн поляк, католик. Коли його поранили в бою, магнат впiзнав у ньому сина покiйного князя Петра Порецького. I ранiше Антось трохи пам'ятав своє дитинство в замку, але сотник Завiсний, який його знайшов, запевнив, що вiн — козацький син i в замку був у неволi. Нарештi Антось зважився i признався Мар'янi, хто вiн. Дiвчина сказала, що мiж ними тепер нiчого бути не може, вiн — ворог Украïни i ïï особистий теж. Юнак умовляв, говорячи, що чвари розводять ксьондзи та попи, а простий народ тут нi до чого, бiднi поляки теж страждають вiд гнiту панiв. Та Мар'яна була несхитною, переконаною, що не можуть бути в мирi пани й селяни, католики й православнi — вiковий печальний досвiд це пiдтверджує. Антось каже: Невже я ворог тим, / Що не кляну отчизни й вiри предкiв, запевняє, що любить Украïну, як другу неньку. Два роки вiн шукав знанi, i розуму й почув вiд мудрих, що щастя всiх людей — /У лагодi у братствi, у освiтi, / Що вiра — то тодi святiйша рiч, / Коли вона любов i згоду сiє. Приходить звiстка, що козацький загiн увесь, разом з наказним гетьманом, полiг пiд Кам'янцем через якусь зраду. У пишному палацi Порецьких зiбралися шляхтичi. Жiнки зацiкавилися молодим князем, кожна прагне здобути його увагу й прихильнiсть, особливо Ядвiга. Антось ходить сумний, не може вики нути з голови Мар'яну, говорить про те, що треба народам нарештi порозумiтися, припинити кровопролиття, але його не лише не розумiють, а й пiднiмають на кпини, навiть вважають бунтарем, зрадником. Чарнецький забирає його до вiйська, яке вирушає придушувати правовiрних. Богун посилає наказ, щоб укрiпили замок Бушi i трималися якомога довше, поки його вiйська з'єднаються з вiйськами Хмельницького. Ведуть ляхiв лютi вороги Украïни — Потоцький та Чарнецький. До замку прямують бiженцi — жiнки з дiтьми, старi. Мар'янi доручають командувати обороною замку, а всi чоловiки — старий сотник Завiсний, пораненi Вернигора, хорунжий Денис, онук Свиридихи та iншi — стали на захист пiдзамкового мiстечка. На мури замку витягли гармати, гакiвницi, приготували казани з киплячою смолою, окропом. Розпочався штурм. Чоловiки мужньо вiдбивали атаку за атакою i майже всi загинули. Старого сотника взяли в полон, обiцяли закатувати, якщо замок не здасться. Тодi Вернигора, жалiючи свого командира, вистрелив у нього. Мар'яна стояла на валу, командувала обороною i мучилася своєю любов'ю до Антося, яку не могла вирвати iз серця. Раптом прилетiла стрiла iз запискою, що ляхи посилають парламентера. Цим послом виявився Антось. Вiн передав вимогу Чарнецького здатися й обiцянку зберегти життя оборонцям, а Мар'янi сказав, що його вже нiчого не пов'язує з пiдлим воïнством, i що вiн не скривдив мечем жодного украïнця, що любить дiвчину все так же палко, бiльше за життя. Мар'яна зрадiла i сказала, щоб через деякий час вiн прийшов у байрак i пробрався ходом до церкви, дала ключi. Ще ранiше батько ïй вiдкрив таємницю, що в льосi пiд церквою стоять бочки з порохом, можна ними скористатися, щоб знищити i ворогiв, i себе не дати на поталу. Мар'яна зi стягом вибiгає на чолi жiночого вiйська, б'ється мужньо i вправно, як орлиця. Але сили нерiвнi. Дiвчинка йде до льоху, разом iз Катрею вони налаштовують бочки для пiдриву. Катря йде нагору, щоб подати сигнал, коли збереться найбiльше ворогiв, .i Мар'яна очiкує Антося. I той приходить. Вiн готовий вiддати разом iз нею життя. Закоханi переживають хвилини неймовiрного щастя. Катря подає сигнал — i Мар'яна кидає палаючий смолоскип у бочку з порохом.

Висновки Iсторико-романтичну повiсть М. Старицького Оборона Бушi називають ще iсторичною драмою. У творi порушуються важливi проблеми — вiйни i миру, порозумiння украïнського та польського народiв, соцiальноï справедливостi. У романтичному дусi змальоване кохання сотникiвни Мар'яни, яка очолила оборону Бушi, i польського князя Антося, який хотiв миру й злагоди мiж ïхнiми народами та людьми рiзних вiросповiдань.

МИХАЙЛО СТАРИЦЬКИЙ  (1840-1904) Народився майбутнiй письменник в с. Клiщинцi на Полтавщинi в родинi дрiбного помiщика-дворянина. Рано ставши сиротою, виховувався у дядька В. Лисенка (батька славетного украïнського композитора Миколи Лисенка). Отримавши добру домашню освiту, навчався в Полтавськiй гiмназiï, потiм у Харкiвському та Киïвському унiверситетах. У 1861 роцi повернувся до рiдного села i вступив у володiння батькiвською спадщиною. Через рiк одружився iз сестрою М. Лисенка — Софiєю. Потiм повернувся до навчання i в 1865 роцi закiнчив унiверситет. Купивши маєток у с. Карпiвцi на Подiллi, переïхав туди з родиною. Повернувшись 1871 року до Києва, разом iз М. Лисенком органiзував товариство украïнських акторiв, поставив Рiздвяну нiч за мотивами гоголiвських творiв.  М. Старицький пише вiршi, перекладає, видає альманах Рада, очолює першу украïнську трупу, навiть продає маєток, щоб змiцнити свiй театр матерiально, купити костюми, декорацiï i т. iн. У 1886-1887 роках трупа з успiхом гастролювала в Москвi та Петербурзi, у Варшавi, Мiнську, Вiльнюсi, Астраханi, Тифлiсi. Росiйська Академiя наук призначила драматургу персональну пенсiю За лiтературнi працi рiдною мовою. Михайло Петрович виступав на Першому Всеросiйському з'ïздi дiячiв сцени. У Києвi вiн керував драматичним гуртком i до кiнця днiв займався лiтературною творчiстю.

Метки Оборона Бушi, МИХАЙЛО СТАРИЦЬКИЙ, ЛIТЕРАТУРА 70-90-х РОКIВ XIX СТ., Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, ЛIТЕРАТУРА 70-90-х РОКIВ XIX СТ, ЛIТЕРАТУРА, 70-90, РОКIВ, XIX СТ, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ
Оборона БушI


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация